Джанкарло Джаннини Giancarlo Giannini Італійський актор.
Народився 1 серпня 1942 на cевере Італії - у портовому місті Спеції, а виріс у Неаполе.
Одержав диплом інженера по електроніці, після чого надійшов у Римську Академію драматичного мистецтва. В 1963 здобув визнання театральної критики виконанням ролі Пэка в комедії Шекспіра «Сон у літню ніч».
Працював у трупі Франко Дзеффирелли, граючи переважно ролі класичного репертуару, зокрема - Ромео. У драмі Верги «Вовчиця» був партнером великої Ганни Маньяни. Виконував роль Леоніда в спектаклі «Обіцянка» по п`єсі Арбузова «Мій бедный Марат», поставленому Валерио Дзурлини в римському театрі «Элизео». Успішно працював на телебаченні: за виконання ролі Давида Копперфильда вдостоївся премії, присуджуваної кращому молодому акторові року.
У кіно почав зніматися в 1964, але значних ролей йому довгий час не пропонували. У титрах численних трилерів й еротичних комедій він часто ховався під псевдонімом Джон Чарли Джонс. Популярність (у тому числі й міжнародна) прийшла до Джаннини з фільмами жінки-режисера Ліни Вертмюллер (на початку 60-х він брав участь у її постановці п`єси «Два й два більше не чотири»), для якої актор став улюбленим виконавцем ролей простих і жагучих італійців, бунтарів по натурі.
Візитною карткою фільмів Вертмюллер стали їх від разу до разу назви, що подовжуються: «Рита-надоеда» (1966), «Не дражните надоеду» (1967), «Мими-металлист, уражений у своїй честі» (1972), «Фільм любові й анархії, або Сьогодні ранком, в 10 годин на Виа деи Фьори, у відомому будинку терпимості» (1973, премія МКФ у Канні), «Усе в порядку - повний бардак» (1973), «Віднесені незвичайною долею в блакитне море в серпні» (1974), "Паскуалино «Сім красунь» (1975, номінація на Оскар), «Кінець світу в нашій подружній постелі один раз дощової вночі» (1977), «Кривава сутичка між двома чоловіками через удову, приблизно по політичних мотивах» (1979), - у всіх цих трагикомедиях з гострим соціально-політичним підтекстом Джаннини затверджував свою репутацію актора універсального дарування.
Ці фільми мали великий успіх в усім світі (у США - у тому числі) і куди менший - в Італії, де відношення до них було скоріше іронічним. Схожу роль запропонував акторові в 1970 й Этторе Відколу, запросивши його на роль італійця «з народу», раба своїх страстей, у комедії «Драма ревнощів: подробиці в карній хроніці». Тут Джанкарло зіграв на рівні зі своїми видатними партнерами Марчелло Мастроянни й Моникой Витти.
Пізніше Джаннини довелось працювати з такими відомими режисерами як Григорій Чухрай («Життя прекрасне», 1980) і Райнер Вернер Фассбиндер («Лили Марлен», 1981).
Однак головною його творчою удачею залишається роль графа Туллио в останньому фільмі великого Висконти «Безневинний» (1976).
Останнім часом актор часто бере участь у більших американських і міжнародних проектах («Ганнибал», «У вогні»), не відмовляється прикрасити своєю присутністю й прохідні жутики («Мутанти», «Тьма»).
Джаннини - батько двох синів: Лоренцо (1967 р.р.) і Адриано (1971 р.р.). Молодший, Адриано, буквально пішов по стопах батька, зігравши в зробленому Гаєм Ричи римейке комедії Ліни Вертмюллер «Віднесені незвичайною долею в блакитне море» ту ж роль, що й він. призи й наградыкомандор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (1995).
|
