День народження
18.09.1948
Джереми Айронс Jeremy Irons Народився 18 вересня 1948 року в Коуэсе (Англія).
Кіно й театр для вирослі на маленькому острові Уайт хлопчика були рідким святом, заради якого треба було перетинати протоку. Може бути, тому, закінчивши школу, Айронс в 18 років почав працювати в театрі як асистент завідувача сценічною частиною, у чиї обов`язки входило, головним чином, підмітати сцену. Потім він надійшов на акторські курси при брістольська "Олд Виці" і згодом став членом трупи.
ДО 1980 року він уже виступав у Лондоні й одержав невелику роль у біографічній картині "Нижинский" Г. Росса. Однак популярність Айронс придбав на телебаченні в багатосерійній інсценівці роману И. В "Повернення в Брайтсхед". Одночасно він знявся в головній ролі екранної версії "Жінки французького лейтенанта" (1981) Д. Фаулза. Збігшись за часом, обидві ці екранізації представили глядачам молодого актора в ролях, внутрішньо зв`язаних один з одним, хоча й стосовних до хронологічно різних періодів. В обох він втілював образ англійського джентльмена, стриманого, скупого на зовнішні прояви емоцій, але глибоко почуває й здатного на серйозну щиросердечну роботу. І герой И. В, із занепаду межвоенной англійського життя, що знаходить у кінцевому підсумку дорогу до Бога, і викторианский натураліст із роману Фаулза, що зумів здійнятися над моральною зашореністю своїх сучасників, і актор з паралельного сюжету, цього викторианского вільнодумця що втілює, всі вони зіграні Айронсом на нюансах, багатозначних недомовленостях, несподіваних переходах від загальмованості до емоційних вибухів. Ці акторські риси встановили високу репутацію Айронса, неодноразово підтверджену їм надалі.
По його власному визнанню, він "завантажений інтроспекцією, внутрішнім життям". Його зовнішній вигляд різко обкреслені вилиці, загострений підборіддя, що горять карі очі добре пристосоване для того, щоб створити враження твердої самодисципліни, так само як і страстей, що бушують за цією маскою. Не випадково його даруванню так близьке мистецтво драматурга Г. Пинтера, що, за словами Айронса, "все розуміє щодо складності людей", щодо того, що "їхнього слова й справи часто не зв`язані", що "вони насправді висловлюють багато чого іншого крім того, що вимовляють їхні роти". Не випадково саме Пинтер, що пристосував для екрана багатоплановий роман Фаулза, рекомендував молодого актора режисерові К. Рейсу. Не випадково саме Айронс зіграв одну з ролей в екранізації п`єси Пинтера "Зрада" (1983), тонкому психологічному дослідженні болісного любовного трикутника.
Репутація бездоганного виконавця ролей екранних джентльменів відкрила Айронсу можливість брати участь у здійсненні давнього проекту, що призначався ніколи для Висконти, потім для Лоузи (уже готовий був сценарій Пинтера) і знятого, нарешті, Ф. Шлендорфом. Роль Свана в екранізації першої книги епопеї М. Пруста ("Любов Свана", 1983) хоч і не стала великою подією, але не упустила реноме актора.
Айронс все-таки дає відчути психологічне розходження між братами. Віртуозно викликаючи в глядачах почуття те притягання, то відштовхування, актор втілює на екрані аристократа, підозрюваного в убивстві дружини ("Поворот долі", 1989, реж. Б. Шредер). Роль ця принесла йому "Оскара".
От як визначає сам Айронс секрет своєї майстерності: "Треба думати, а не просто говорити. Слова виникають як продовження думки. У цьому весь зміст акторської справи". Ролі знаменитих людей, які він тепер часто грає ("Кафка", 1991, С.Альенде в "Будинку парфумів", 1993), це підтверджують.
Айронс одружений другим шлюбом на акторці Шинад Кьюсак і живе на околицях Оксфорда.
Сван Айронса з`єднання слабості, меланхолії, але й завзятості, був, мабуть, головним досягненням фільму, від якого занадто багато й занадто довго чекали, щоб він ці очікування задовольнив.
До кінця 80-х років Айронс із європейського кіно переходить у Голливуд, але не знижує рівня психологічної напруги в характеристиці своїх персонажів.
|
