День народження
28.12.1954
Дензел Вашингтон народився 28 грудня 1954 року в місті Маунт Вернон, штат Нью-Йорк, США. Хлопчик був названий на честь батька-священика. Дензел був середнім із трьох дітей у родині: його мати працювала в салоні краси, і замолоду він, будучи там подмастерьем, допомагав їй.
Закінчивши школу, Вашингтона надійшов у Фордхемский університет, де спочатку вивчав медицину, потім біологію, потім захопився журналістикою й, нарешті, зацікавився театром. Дензел блищав у багатьох постановках студентської трупи, однієї із кращих його ролей став Отелло в постановці шекспірівської трагедії.
Талант і працьовитість Вашингтона були відзначені отриманої їм стипендією, що давала йому право продовжити утворення в Американській Театральній Консерваторії в Сан-Франциско, незважаючи на те, що він одержав диплом журналіста. Однак не провчившись там і року, актор покинув школу, і з тих пор єдиним місцем, де він відшліфовував свою акторську майстерність, стали театральні підмостки й знімальна площадка.
Молодого актора з озкритими обіймами прийняв мир телебачення. Першим телефільмом, де Дензел одержав невелику роль, стала "Вилма". Ця "телебіографія" знаменитої американської спортсменки Вилмы Рудольф зіграла в житті Вашингтона більшу роль ще й тому, що на зйомках він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Паулеттой. Через кілька років вони одружилися. Очевидно, добре пам`ятаючи про те, як в 14-літньому віці сам він переживав через розлучення батьків, Дензел вирішив женитися раз і назавжди. Уже багато років вони з Паулеттой душі друг у другу не сподіваються й виховують чотирьох дітей. "Гра актора - це спосіб заробити на життя, а родина - саме життя" - любить повторювати Дензел.
ДО 1981 року за Вашингтоном закріпилася слава гарного телесериального актора. І саме тоді вийшла комедія "Копія в негативі" (реж. Майкл Шульц). Це був дебют Вашингтона на великому екрані, де він блискуче зіграв у парі із Джорджем Сигалом. На початку вісімдесятих политкорректность ще не пробралася в усі завулки американського життя, і можна було жартувати над ситуацією, коли в білого бізнесмена зненацька виявляється темношкірий син: Дензел із запалом і легкістю грав цю роль.
У відомому змісті Вашингтону повезло з початком кар`єри. І справа не тільки в тім, що йому не доводилося подовгу сидіти без роботи, тому що ролі в телесеріалах перемінялися второплановыми, але виразними й що запам`ятовуються киноролями. У значно більшому ступені йому повезло згодом, коли він формувався як актор. Для Америки це була епоха переосмислення значення й місця в кінематографі темношкірого актора і його персонажа. Вашингтон став активним учасником цього процесу й одним із творців нового образа афроамериканца в кіно. Справедливості заради варто сказати, що в той же час він був і талановитим продовжувачем традицій. Починаючи з 1939 року, із часу виходу у світло "Віднесених вітром", де Хэтти Макдэниел чудово зіграла Мамушку, темношкірі киногерои перетерпіли чимало трансформацій. Віддані слуги, увічливі провідники поїздів, легені, безтурботні чечеточники - персонажі яскраві, але другорядні - поступово пішли в минуле. З`явився Сідней Пуатье - і багато в чому завдяки йому афроамериканец став головним героєм фільму, а його доля - стрижнем оповідання; відтепер він був не тільки учасником драматургічного конфлікту, але його суттю й рушійною силою.
Але саме Дензелу Вашингтону призначено було вдихнути нові сили в цю тенденцію, що намітилася в кіно, і зробити образ афроамериканца ще більш багатогранним, живим і неоднозначним. Маючи дивну людську й акторську сприйнятливість і внутрішню гнучкість, які властив лише більшим акторам, Дензел прекрасно впорався із завданням, поставленої перед ним часом.
Цілком природно, що в ті роки більшість фільмів з темношкірими героями носили остросоциальный характер, маючи нерідко й політичний підтекст. Таким був фільм "Історія солдата" (реж. Норманн Джюисон, 1984), де одну з ролей зіграв Вашингтон. А в 1986 році Дензелу дісталася роль у картині Сидні Люмета "Влада", де все свідчило про те, що "лицьова" і зворотного боку політики однаково непривабливі.
Роль у наступному фільмі "Клич волі" (реж. Ричард Аттенборо, 1987) принесла Вашингтону першу номінацію на "Оскар" - за виконання ролі другого плану. Його пронизливий Стив Бико вразив розуми й серця як кінокритиків, так і простих глядачів.
Що стосується любові американської публіки, те її Дензел домігся своєю зоряною роллю в телесеріалі "Святий Элзвер"; історія про життя лікарні було своєрідною попередницею "Швидкої допомоги". Довгі шість років (з 1982 р.) доктор Пилип Чендлер розчулював домогосподарок від Нью-Йорка до Флориди.
В 1989 актор знявся у фільмі Эдварда Цвика "Слава": це була драматична історія часів Громадянської війни в Америці, коли білому полковникові Шоу довелось прийняти командування взводом темношкірих бійців - одного із солдатів, рядового Трипу, зіграв Вашингтон. Ця роль принесла йому перший "Оскар" за виконання ролі другого плану.
Насолодившись плодами слави, актор знімається в детективній комедії "Стан серця" (реж. Джеймс Д. Пэрриотт, 1990). У цьому ж році відбулося важливе для кинокарьеры Дензела подія - він зустрівся на знімальній площадці зі Спайком Чи. Їх перший спільний фільм - "Блюз про краще життя", де Вашингтон проникливо втілило образ талановитого джазового музиканта Відблиску Гиллиама.
Наступною роботою стала роль в "Міссісіпі Масала" (реж. Миру Наир, 1991) - мелодраматичної історії любові темношкірого американця й індійської дівчини, що емігрувала в США.
Рік по тому Дензел повернувся до співробітництва зі Спайком Чи; результатом їхньої спільної праці став фільм "Малькольм X" (1992). Картина заснована на реальних подіях життя знаменитого афроамериканского екстреміста, що прийняв Іслам, що змінило його переконання й відношення до життя. Вашингтон дивно тонко зіграв головного героя, що знайшов у собі сили визнати зроблені помилки, незважаючи на те, що раніше він був непоколебимо впевнений у своїй правоті й жив цією переконаністю. Створений Дензелом образ людини, що роздирає протиріччями й вируючими в ньому страстями, впечатлил зрілою й глибокою виконавською майстерністю. Не дивно, що актора чекала чергова номінація на "Оскар" і приз за кращу чоловічу роль на Берлінському кінофестивалі. Цю роль Вашингтон уважає однієї із самих улюблених. Він навіть назвав сина на честь свого персонажа Малькольмом.
В 1993 році Вашингтон зіграв у захоплюючому детективному трилері Алана Дж. Пакулы "Справа про пеліканів" - його партнеркою по фільму виступила Джулия Робертс. Потім наступила черга одного із самих знаменитих фільмів з його участю - "Філадельфії" (реж. Джонатан Демме). Дензелу дісталася роль адвоката, що захищає в суді свого колегу по адвокатському цеху (Том Хэнкс), несправедливо звільненого з роботи тому, що він - хворий Спидом гей. У цей остросоциальный сюжет актори привнесли подих життя - їм удалося розповісти непросту історію про трагізм людських відносин. Том Хэнкс, що одержав «Оскар» за цей фільм, згадував: "Працювати з Дензелом - немов учитися в киношколе"; по його твердженню, спостерігаючи за грою партнера, він многому навчився, і що стосується акторської майстерності, Вашингтон дав йому більше, ніж хто-небудь іншої.
У кар`єрі Дензела було чимало ролей військових, копов, що були копов, детективів, що діють офіцерів і відставників. У дев`яності роки він втілив на екрані безліч подібних персонажів: "Багряний приплив" Тоні Скотта (1995), "Віртуозність" Бретта Леонарда (1995), "Диявол у блакитному платті" Карла Франкліна (1995), "Мужність у бої" Эдварда Цвика (1996), "Занепалий" Грегори Хобита (1998), "Влада страху" Пилипа Нойса (1999).
В 1998 доля знову звела на знімальній площадці Вашингтона й Чи Спайка: у фільмі "Його гра" (1998) актор зіграв батька молодого баскетболіста, що подає надії. Герой Дензела відбуває тюремний строк за вбивство дружини; його випускають на поруки - усього на кілька днів - щоб він умовив обдарованого нащадка підписати професійний контракт.
Подібно Чи Спайку, Эдвард Цвик теж не міг відмовити собі в задоволенні ще раз зняти Вашингтона - так на екрани вийшов фільм "Облога" (1998), що де стала вже класичним сюжет про терористичну погрозу, що нависла над Нью-Йорком, знаходить нові фарби - насамперед завдяки сильному акторському складу: крім Вашингтона, у картині знялися Аннетт Бенинг і Брюс Уиллис.
Коли Норманн Джюисон запрошував Вашингтона у свій новий фільм "Ураган" (1999), він не припускав, що ця робота стане етапної в кар`єрі актора. Філігранно зіграна роль боксера Рубіна Картера по кличці "Ураган", що майже двадцять років провів за ґратами за обвинуваченням в убивстві, якого не робив, принесла Вашингтону премію "Золотий глобус", номінацію на "Оскар" і приз МКФ у Берліні "за кращу чоловічу роль".
Сюжет наступного фільму Вашингтона "Згадуючи "Титанів" (реж. Боаз Якин, 2000) також був заснований на реальних подіях, що мали місце в 70-і рр. в одному з американських коледжів, де тренером студентської футбольної команди був призначений темношкірий Герман Бун. Для суспільства, що терзає усе що ще тривала сегрегацією, подібний вибір був подією неординарним.
Довгоочікуваний «Оскар» за головну роль акторові принесла драма "Тренувальний день" режисера Антуана Фукуа. Вашингтон став другим після Сіднея Пуатье темношкірим актором, відзначеним нагороди в цій номінації. Символічно, що в тому ж році Киноакадемия вручила С. Пуатье почесний "Оскар": увесь світ у прямому ефірі спостерігав за тим, як видатні актори, коштуючи, привітали один одного оплесками.
2002 став роком режисерського дебюту Вашингтона: він зняв психологічну драму "Історія Энтони Фишера", де зіграв одну з головних ролей. У цьому ж році глядачі побачили його в картині Ника Кассаветеса "Джон Кью": актор був надзвичайно переконливий у драматичній історії про те, як батькові довелося захопити в заручники лікарню, щоб домогтися операції для свого сина.
В 2004 році Вашингтон знімається в драмі Тоні Скотта "Гнів" (2004). Наскільки зворушливий його персонаж у своєму відношенні до маленького Пите (Дакота Фэннинг), настільки він страшний і твердий у всепоглинаючому пориві гніву й бажанні помститися тим, хто викрав маля.
Надворі 2006 рік. Вашингтон знову працює зі своїми старими партнерами - Спайком Чи над кримінальним трилером "Не пійманий - не злодій" і Тоні Скоттом над экшном «Діжа Вю».
Перебуваючи в розквіті сил, маючи за плечима більше сорока ролей у кіно, актор повний бажання працювати, удосконалювати майстерність. На наступний рік намічений реліз картини "Американський гангстер", де під режисерським оком уже Ридли Скотта Вашингтон виконає головну роль.
Не збирається Вашингтон зупинятися на досягнутому й на ниві режисури: на 2008 рік запланований вихід його другого фільму "The Great Debaters", де він виступить і режисером, і продюсером.
|
