Валентина Касьяноваиз інтерв`ю:
"У Ленінград я приїхала з алтайського села й прямо з вокзалу пішла в театральний, а надійшла тільки через п`ять років, ну не везло мені, - розповідає Валентина. - Училася на курсі Ігоря Владимирова, а після розподілу потрапила в Театр казки «На Неві». Ні постійних ролей, ні тим більше житлоплощі в мене не було. На вулиці залишатися не хотілося, і я влаштувалася працювати двірником на свою улюблену Мохову, де колись училася. Дали мені службову кімнату, призначену для інвентарю, так 17 років у ній і живу.
Випадок з Петером Готаром - це сьогодення чудо. Відбулося воно в той момент, коли я зовсім отчаялась. Петер приїхав у Петербург знімати фільм «Васько Немешаев». В основу сценарію лягла одна зі злодійських казок Гулага про міського злодія Васька, що з напарником грабує банки й перемагає всіх за допомогою чарівництва. На роль головної героїні - Васькиной дружини, марухи, тобто жінки з малини, - режисер довго шукав акторку, це повинна була бути типова російська баба. Коли майстер глянув на мене, взяв без усяких проб, а потім уже підбирав під мене чоловіків-героїв. Ними виявилися Максим Сергєєв й Євгеній Сидихин.
Царство небесне мамі моєї, вона мені завжди говорила: «Акторка повинна вміти всі», а я можу до цього додати: акторка повинна випробувати все..."
|
