А Б В Г Д Е Є Ж З И Й І Ї К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ц Ш Щ Ю Я

Олена Зиміна

біографія

День народження
18.01.1966
Зиміна Олена Константиновнародилась 18 січня 1966 року.
В 1990 році закінчила акторський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики й кінематографії (клас доцента Юхима Падве). З 1991 по 1993 р. працювала в трупі «Контраст -91» - МП ленінградського відділення кинофонда СРСР.

З 1992 року - артистка Російського державного академічного театру драми ім. А.С.Пушкіна. Перший же сезон роботи Олени Зиміній у театрі показав, як широкий діапазон молодої акторки: вона володіє рідким для сьогоднішньої сцени амплуа ліричної героїні й у той же час здатна грати комедійні, острохарактерные ролі. Майже одночасно вона дебютувала у двох спектаклях - шекспірівської трагедії «Гамлет», де зіграла Офелию (режисер Ростислав Горяев, 1992), і комедії Карло Гольдони «Господарка готелю» (режисер Володимир Воробйов, 1992), де виконала роль Деяниры. Її Офелия виглядала ніжною наївною дитиною, що вперше зіштовхується з невблаганним законом виживання серед людей. Серед гучної строкатої юрби бродячих комедіантів, що грають майданне театральне дійство про Принца Датському, вона єдина не грала по встановлених твердих правилах. Її відкритість, крихкість, незахищеність протистояли миру жорстокого грубого балагана. Навпроти, роль авантюристки Деяниры, що видає себе за знатну даму, дозволила Олені Зиміної з головою зануритися в стихію святкової театральності й лицедійства. Акторка будувала роль на контрасті неизбывного простодушності й бешкетного лукавства своєї уморительно смішний і чарівно жіночної героїні.

Олені Зиміної властиве особлива сценічна добірність, грація, легкість, внутрішня рухливість і мінливість у відтінках почуттів і переживань. Її ролі відрізняються гостротою й тонкістю сценічного малюнка. Ці якості проявляються як у великих сценічних роботах, так й в епізодичних ролях, де акторці вдається декількома точними штрихами створити яскравий об`ємний сценічний образ, що запам`ятовується. За роки роботи в Александринском театрі Олена Зиміна зіграла більше 20 ролей, серед яких: Дездемона («Отелло» У.Шекспіра, 1993), Софія («Недоук» Д. Фонвізіна, 1995), Мэри («Цвіркун на печі» Ч.Диккенса, 1994), Леді Уиндермир («Віяло леді Уиндермир» О.Уайльда, 1998), Сонюшка («Пари гнідих» А.Бєлінського, 2000), Марья Антонівна («Ревізор» Н. В.Гоголя, 2002), Емілія Седли («Ярмарок марнославства» У.Теккерея, 2002), Гледис ("Тринадцятий номер" Р.Куни, 2003), а також епізодичні: Паж і Маріанна(«Перший бал Золушки» Е.Шварца, 1995 й 2003), Цинку («Чорт» Ф.Мольнара, 1995), Гремила Шумиловна («Горебогатырь Косометович», 1998), Цариця («Борис Годунов» А.Пушкіна, 1999), Шарлотта («Дон Жуан» Мольера, 2000), Машенька ("На всякого мудреця досить простоти" А.Островського, 2005), Клара Олсуфьевна ("Двійник" Ф.Достоєвського, 2005), служниця ("Нора" Г.Ибсена, 2005) і ін. Особливе місце серед театральних персонажів Олени Зиміній займає роль Наталі Іванівни в спектаклі «Три сестри» А.Чехова. У докладній психологічній постановці Ростислава Горяева акторка щасливо уникла побутових мотивувань поводження своєї героїні, створивши гротескний образ. У Наташе парадоксальним образом сполучалися ураженість і жіночий самозахват, кволість і владність, життєвий прагматизм, точний розрахунок і фантастичний ідіотизм. Гостра гротескна манера гри, володіння прийомами масочного театру виявилися в роботі над п`єсою «Ротвейлер» Томаса Йонигка під час Фестивалю «Сучасна німецька драма в Александринке» (1999).

Сьогодні Олена Зиміна є однієї із провідних молодих акторок Александринского театру. Її цікава творча індивідуальність органічно вписалася в складний сценічний ансамбль Александринского театру, а високий професіоналізм і рідка сценічна чарівність дозволили зіграти найрізноманітніші ролі як у сучасних п`єсах, так й у п`єсах світового класичного репертуару.

В 2006 році Олена Зиміна була визнана гідною почесного звання "Заслужена артистка Росії" (Указ Президента Російської Федерації № 392 від 17 квітня 2006 року).

фільмографія

Родилась 18 января 1966 года.

В 1990 году окончила актерский факультет Ленинградского государственного института театра, музыки и кинематографии (класс доцента Ефима Падве). С 1991 по 1993 гг. работала в труппе «Контраст –91» – МП ленинградского отделения кинофонда СССР.

С 1992 года – артистка Российского государственного академического театра драмы им. А.С.Пушкина. Первый же сезон работы Елены Зиминой в театре показал, сколь широк диапазон молодой актрисы: она обладает редким для сегодняшней сцены амплуа лирической героини и в то же время способна играть комедийные, острохарактерные
роли. Почти одновременно она дебютировала в двух спектаклях – шекспировской трагедии «Гамлет», где сыграла Офелию (режиссер Ростислав Горяев, 1992), и комедии Карло Гольдони «Хозяйка гостиницы» (режиссер Владимир Воробьев, 1992), где исполнила роль Деяниры. Ее Офелия выглядела нежным наивным ребенком, впервые сталкивающимся с неумолимым законом выживания среди людей. Среди шумной пестрой толпы бродячих комедиантов, разыгрывающих площадное театральное действо о Принце Датском, она единственная не играла по установленным жестким правилам. Ее открытость, хрупкость, незащищенность противостояли миру жестокого грубого балагана. Напротив, роль авантюристки Деяниры, выдающей себя за знатную даму, позволила Елене Зиминой с головой окунуться в стихию праздничной театральности и лицедейства. Актриса строила роль на контрасте неизбывного простодушия и озорного лукавства своей уморительно смешной и очаровательно женственной героини.

Елене Зиминой присуще особое сценическое изящество, грация, легкость, внутренняя подвижность и изменчивость в оттенках чувств и переживаний. Ее
роли отличаются остротой и тонкостью сценического рисунка. Эти качества проявляются как в крупных сценических работах, так и в эпизодических ролях, где актрисе удается несколькими точными штрихами создать яркий объемный запоминающийся сценический образ. За годы работы в Александринском театре Елена Зимина сыграла более 20 ролей, среди которых: Дездемона («Отелло» У.Шекспира, 1993), Софья («Недоросль» Д. Фонвизина, 1995), Мэри («Сверчок на печи» Ч.Диккенса, 1994), Леди Уиндермир («Веер леди Уиндермир» О.Уайльда, 1998), Сонюшка («Пара гнедых» А.Белинского, 2000), Марья Антоновна («Ревизор» Н. В.Гоголя, 2002), Эмилия Седли («Ярмарка тщеславия» У.Теккерея, 2002), Гледис ("Тринадцатый номер" Р.Куни, 2003), а также эпизодические: Паж и Марианна(«Первый бал Золушки» Е.Шварца, 1995 и 2003), Цинка («Черт» Ф.Мольнара, 1995), Гремила Шумиловна («Горебогатырь Косометович», 1998), Царица («Борис Годунов» А.Пушкина, 1999), Шарлотта («Дон Жуан» Мольера, 2000), Машенька ("На всякого мудреца довольно простоты" А.Островского, 2005), Клара Олсуфьевна ("Двойник" Ф.Достоевского, 2005), служанка ("Нора" Г.Ибсена, 2005) и др. Особое место среди театральных персонажей Елены Зиминой занимает роль Натальи Ивановны в спектакле «Три сестры» А.Чехова. В подробной психологической постановке Ростислава Горяева актриса счастливо избежала бытовых мотивировок поведения своей героини, создав гротескный образ. В Наташе парадоксальным образом сочетались уязвленность и женское самоупоение, тщедушность и властность, житейский прагматизм, точный расчет и фантастический идиотизм. Острая гротескная манера игры, владение приемами масочного театра проявились в работе над пьесой «Ротвейлер» Томаса Йонигка во время Фестиваля «Современная немецкая драма в Александринке» (1999).

Сегодня Елена Зимина является одной из ведущих молодых актрис Александринского театра. Ее интересная творческая индивидуальность органично вписалась в сложный сценический ансамбль Александринского театра, а высокий профессионализм и редкое сценическое обаяние позволили сыграть самые разнообразные
роли как в современных пьесах, так и в пьесах мирового классического репертуара.

В 2006 году Елена Зимина была удостоена почетного звания "Заслуженная артистка России" (Указ Президента Российской Федерации № 392 от 17 апреля 2006 года).