День народження
21.07.1946
Зайцева Людмила Васильевнародилась 21 липня 1946 року на хуторі Східному Краснодарського краю.
По закінченні восьмилетки працювала штукатуром на будівництві й училася у вечірній школі, потім працювала лаборанткою, різноробочою, прибиральницею.
В 1965-1966 - акторка допоміжного складу Рязанського Тюза.
Закінчила Театральне училище ім. Б. Щукина (1970).
З 1976 - акторка Театру-студії кіноактора.
...Враження дитинства залишилися з акторкою Людмилою Зайцевій на все життя. Природа, мир народних пісень і гумору. Людмила Зайцева схиляється перед людьми землі. Її корінь - відтіля, з далекого кубанського хутора Східний, де в школу доводилося бігати в сусідню станицю. Мама й папа - потомствені селяни - жили важко, бідно в післявоєнні роки, але завжди сподівалися, що буде краще. Все своє дитинство акторка спостерігала, якого праці й віддачі вимагає земля. Мати віддала все життя колгоспу. З поля приходила додому - і знову бралася за роботу. Ростила Ольга Іллівна дочку одна. Їй і виховувати дитини ніколи було, а це було й не потрібно, Люда бачила справи, учинки. Дочка ходила за матір`ю по п`ятах, допомагала по господарству, ніколи не була білоручкою. Звідси й незвичайна працьовитість акторки.
Бували й свята - а як раніше вміли радуватися на селі! - мати добре співала й була душею компанії. Більшою подією минулого й походи в кіно всім хутором. Більшу стайню влітку очищали, і виходив кінозал. Приїжджав механік, вивішували саморобний "екран", до селян приходила чарівна казка за назвою "кінематограф". Маленька Люда дуже хотіла коли-небудь опинитися по ту сторону екрана.
Один раз вона побачила на ногах однієї італійської акторки гарні туфлі-човники, і їй так схотілося мати такі ж! Немов ці туфлі змогли б змінити все її життя, наблизити її до "миру мрій"... Люда зібрала гроші й побігла в магазин, от тільки човника були вже продані. Але її це не зупинило.
Вона твердо вирішила стати артисткою. Дівчинка з далекого хутірця на Кубані хотіла зіграти хоча б одну роль у жизни-и от воно, щастя. Хотіла стати театральною акторкою, грати на сцені. А що грати? Так що дадуть. А мама мріяла бачити Люсю економістом, чистенької, акуратної - за столом у світлій конторі...
Кілька разів підряд Людмила Зайцева намагалася пробитися в Школу-студію МХАТ. У чужому місті вона могла покластися тільки на себе, на свої сили. Була нічним сторожем, прибиральницею, лаборанткою, різноробочою, встигла попрацювати й у Рязанському Тюзе, у допоміжному складі, поднабраться досвіду. Комнатка в холодному гуртожитку, відсутність грошей, другорядні ролі - зайчата, лисички. Виїзди в далекі села, по трьох спектаклю в день. Але це була дійсна школа для починаючої акторки. Одна роль запам`яталася - циркачка, у блискучому платті, загримована чомусь під східну красуню, вона крутила на тростинці тарілки, зовсім як Марі з "Містера Ікс". Коли вона стала відомої, раптом на обкладинці якогось журналу побачила свою фотографію - на неї дивилася отака Шехерезада, з підведеними чорним олівцем очами - дотепер дивується: звідки в редакції узявся цей кадр?
Після трьох невдалих спроб потрапити в Школу-студію МХАТ вона надійшла в Училище імені Щукина. Були непрості роки навчання, Людмила Зайцева ніколи не була в перших ученицях: "Я на курсі Золушкой була". Вона не зваблювалася на свій рахунок, не мріяла стати знаменитою зіркою, оточеною юрбою шанувальників. Намагалася щосили, не покладаючи рук працювала над собою. У Зайцевої були різні педагоги, але, мабуть, нікого в училище вона не могла б назвати тільки своїм учителем, наставником, в усіх вона брала потроху. "В училище про мене всі говорили: дівчинка здатна так дівчинка здатна. А на що здатна, ніхто так і не пояснив".
У кіно Людмила Зайцева дебютувала в 1967 році в епізодичній ролі в мелодрамі Андрона Кончаловского "Історія Асі Клячиной, що любила, так не вийшла заміж". Перший успіх акторці принесла роль сержанта Кирьяновой у військовій драмі Станіслава Ростоцкого "А зорі тут тихі".
Наставник, людина, що зіграла важливу роль у долі акторки, з`явився вже на зйомках- на картині "Здраствуй і прощай" (1972). Це був Віталій В`ячеславович Мельников, що запропонував Людмилі Зайцевої зіграти головну героїню.
"Ця дівчинка буде грати в нас головну роль", - сказав режисер Віталій Мельников сценаристові Віктору Мережко. І це після не дуже вдалих проб - Люда страшно хвилювалася, соромилася свого скромного одягу, режисера у величезному кріслі, і перед камерою була скованна, збентежена. Але Мельников повірив у неї з першого погляду, побачив у ній майбутню Олександру, головну героїню. Режисер і до проб чув і знав про Людмилу Зайцевої й навіть хотів запросити її на зйомки раніше - у картину "Сім наречених єфрейтора Збруева" - грати одну з наречених.
"Здраствуй і прощай" - надзвичайно пронизливий і що торкає душу фільм. Добра, небагато смутна мелодрама, що і через роки смотрится із задоволенням. Олександра (Людмила Зайцева), мати трьох дітей, колгоспниця, трудівниця, раптом залишається одна. Непутящий чоловік (Михайло Кононов) ні з того ні із сього збирає валізу і їде в місто. Чи повернеться? Олександра тепер і не дружина, не вдова й не "разведенка"... Героїня намагається робити вигляд, що нічого не трапилося, тільки от хто вона тепер - "кинута" дружина? Що їй робити, як жити далі? Вона починає розуміти, яким чужим був їй, по суті, батько її дітей. Коли потім він повернеться, вона зізнається йому, що ніколи його не любила. Чоловік так і не зможе зрозуміти, що ж таке трапилося з Олександрою, що відбулося в її душі.
Відбулося начебто злиття характерів самої акторки і її героїні. Це була всього друга роль Зайцевої, але який яскравий образ їй удалося створити. Перед нами дійсний народний характер: цільна, сильна натура, горда й незалежна жінка. І в той же час дуже добра, ніжна, жертовна, ранима... Не боїться роботи: вона й у поле, і на фермі, на ній троє маленьких дітлахів. Якщо потрібно, завжди прийде рятуйте!
Далі пішли ролі в цьому ж амплуа - Пелагія ("Кадкина всякий знає"), Валентина ("Ксенія, кохана дружина Федора"), Строгова ("Строговы"), Марія Попова ("Свята дитинства"). Особняком у творчості акторки коштує її робота у фільмі "Дощ у чужому місті", роль Кіри Андріївни створена акторкою м`якими й пастельними фарбами. У фільмі В. Пичула "Маленька Віра", зігравши роль матері головної героїні, Людмила Зайцева створила абсолютно пізнаваний образ типової радянської жінки, "закалившейся в боротьбі за існування". Після цієї роботи акторка різко перемінила амплуа убік негативних, острохарактерных ролей партійних функціонерів: Ганна Кузьмівна у фільмі "Сукины діти" (реж. Л.Філатов), голова виконкому в "Мріях ідіота" (реж. В.Пичул).
В 1997 році вона з успіхом зіграла роль Єфросинії в драмі Віталія Мельникова "Царевич Олексій", а потім Катерину Иоанновну в серіалі Світлани Дружиніній "Таємниці двірських переворотів".
Народна артистка РСФСР (1989).
Дочка - акторка Василиса Вороніна. призи й наградылауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Премії за акторську роботу" за 1977 рік.
Лауреат Державної премії СРСР (1983 - за роль роль Марії Поповой у фільмі "Свята дитинства").
Лауреат срібної медалі імені А. Довженко (1986, за участь у фільмі "Говорить Москва").
|
