Ингрид Бергман Ingrid Bergman Народилася 29 серпня 1915 у Стокгольмі (Швеція).
Американська акторка шведського походження.
Коли Ингрид було 3 роки, умерла її мати, а ще через 10 років умер її батько Юстус Самуэль Бергман. За виховання дівчинки узялася тітка, але через півроку вона померла. Тоді Бергман довелося переїхати до іншої тітки, що разом із чоловіком виховувала своїх п`ятьох дітей.
Закінчила школу при Королівському драматичному театрі в 1933 році.
Дебют у кіно відбувся в 1934. Зігравши у шведському фільмі-мелодрамі "Інтермецо" (Intermezzo, 1936) молоду дівчину, що закохалася в одруженого чоловіка, Бергман була запрошена в Голливуд в 1939 для участі в римейке цієї картини. Фільм "Інтермецо, історія однієї любові" зробив її кінозіркою.
Традиційному образу зірки Голливуда вона вперше протиставила привабливою своєю природністю зовнішність і невимушена манера гри. Серед найбільш запомнившихся її робіт виділяється фільм Касабланка (Casablanca, 1943), де її партнером був Х.Богарт.
Крім "Касабланки", її кращими фільмами 1940-х років були "По ккому дзвонить дзвін" (1943), "Дзвона церкви св. Марії" (1946) і два вдалих фільми А.Хичкока - "Заворожений" (1945) і "Дурна слава" (1946).
В 1944 Бергман одержала свого першого «Оскара» за роль нещасної дружини садиста у фільмі "Газове світло" (Gaslight).
У кіно Бергман виявляла неповторне сполучення ранимости, чуйності й духовній стійкості. При її променистій, здоровій красі вона була уособленням самої жіночності.
В 1949 році її репутація в публіки звалилася: будучи замужем за доктором П.Линдстромом, акторка завела роман з італійським кінорежисером Р.Росселлини. Це був кінець її кар`єри в Голливуде, а фільми, зроблені нею з Росселлини, піддавалися бойкоту.
Акторка знімалася в Росселини довгий час, при цьому грала в театрі й виховувала трьох дітей - Робертино, Ізабеллу й Ингрид (її дочка від першого шлюбу - Пиа - жила в Штатах з батьком). Згодом Ізабелла Росселини стала відомою акторкою.
В 1956 яскраво зіграна роль у фільмі "Настасія" допомогла їй відновити своє положення, і вона одержала другого «Оскара».
Третього «Оскара» акторка вдостоїлася за роль другого плану в детективі "Убивство в Східному експресі" (1974).
Ингрид Бергман розвелася з Роберто Росселини й незабаром вийшла заміж за театрального продюсера Ларса Шмидта. Шлюб проіснував кілька років.
Останні роботи Бергман коштують у ряді її кращих ролей: літньої піаністки у фільмі Ингмара Бергмана "Осіння соната" (1978) і прем`єр-міністра Ізраїлю Голды Меир у телефільмі "Жінка по імені Голда" (1982).
В 1973 році в Ингрид Бергман виявили рак. Після дев`яти років боротьби із хворобою вона померла в Лондоні 9 серпня 1982 року.
У співавторстві з письменником Аленом Берджессом Ингрид написала автобіографію за назвою «Моя історія» (у російської публікації - «Моє життя»). призи й наградыодна з найбільших голлівудських кіноактрис, тричі лауреат премії «Оскар» і четырежды - премії «Золотий Глобус».
|
