День народження
07.05.1938
Горгуль Анатолій Сергеевичартист Краснодарського державного академічного театру драми, заслужений артист РСФСР, народний артист Росії, лауреат крайової премії імені К. Російського
Народився 7 травня 1938 року на станції Сосыка-1 Павловского району Краснодар-ского краю в козачій родині. Батько пішов на Велику Вітчизняну війну. На очах Анатолія маму накрив снаряд, що розірвався, і сам він ледь уцелел у страшному бомбуванні, виходив його німецький хірург. А після війни повернувся додому батько, налагодило мирне життя...
Свою артистичну діяльність А.С.Горгуль почав в 1958 році в Кузнецьком драматичному театрі. Пізніше він працював в Оренбурзькому драматичному театрі (1963-1967 р.) і сполучав свою роботу з навчанням у Москві, у школі-студії ім. Немировича-Данченко при МХАТ СРСР ім. М. Горького, що закінчив в 1966 році.
В 1967 році А.С. Горгуль приїхав у Краснодар і зіграв Звездича в спектаклі М. Лермонтова «Маскарад».
З тих пор він зв`язав своє акторське життя із Краснодарським драматичним театром.
Головний режисер театру М. Куликовский, створив талановитий творчий колектив. А. С. Горгуль грав у зоряному акторському ансамблі - із Сергієм Михалевым, Оленою Афанасьєвої, Миколою Провоторовым. Євгенієм Колчинским, Аліною Кузнецовой, Ідеєю Макаревич, Петром Петровим, Станіславом Тройским.
Перші ролі на краснодарській сцені говорили про широкий діапазон творчих можливостей актора. Це були Олексій в «Директорі» Ю. Нагибіна, Арамис в «Трьох мушкетерах» А. Дюма, Павелаке в «Каса Марі» И. Друцэ, Кассио в «Отелло» В. Шекспіра, Михайлові Гурман в «Украденому щасті» И. Франко. Особливого успіху домігся він у ролі Семенова в «Плавнях» Б. Крамаренко, у створенні образа Героя Радянського Союзу Миколи Сипягина в «Цемесской бухті» А. Сафронова, у розкритті характеру матроса Рибакова в «Незабутніх роках» А. Ломоносова по трилогії Н. Погодина.
З роками його професіоналізм, художній смак, сценічна чарівність, допомогли створити ряд значних, психологічно складних образів.
Роль Захара Дерюгіна в спектаклі «Доля» по романі П. Проскуріна - одна з перших у цьому ряді. Складна великотрудна доля героя, а він живе й бореться навіть тоді, коли йдуть сили й здається - от-от «розірветься серце».
Андрія Голубєва в спектаклі по п`єсі А. Гельмана «Наодинці з усіма» актор побачив героєм свого часу й тому шукав для нього найбільш типовий зовнішній вигляд, пластику, інтонації.
До висот справжньої трагедії актор піднімався в невеликій ролі Макдуфа в шекспірівському «Макбеті». Холодом і болем віяло від Макдуфа, що узнали про останнє криваве злодіяння Макбета - убивстві дружини, дітей, слуг.
У натурі Марка Антонія, яким його грає А. С. Горгуль у шекспірівській трагедії «Антоній і Клеопатра», урівноважені риси авантюризму й безтурботного епікурейства, сміливості, великодушності. Він поглинений своєю любов`ю до Клеопатри, любов його позбавлена тонкості. По природі він людина егоїстичний, люблячий прості радості буття, що погано розбирається в складності свого часу. Правда вдач, правда почуттів, свого роду історична конкретність - от головні риси цього образа.
Характери людей військової пори також подвластны А.С. Горгулю. Про події Великої Вітчизняної війни розповідає спектакль А. Дударева «Рядові». Гранично утомленою, спустошеною війною старшина Дугин, головний герой спектаклю, знаходив у собі сили бути душею й совістю довірених йому людей, тих п`ятьох, що залишилися від всієї роти.
У шоу-атракціоні Н. Воронова «Уик-энд із убивством» А.С. Горгуль у ролі Вессона - смішний, безглуздий старий з дивними звичками. Несподіваними, новими для його акторської палітри фарбами, створює він зовнішній малюнок ролі і її внутрішній зміст.
Правдивий і по-людськи простий його Дон Жуан - легендарний герой у світовій романтичній драматургії. Вічний блукач і дуелянт, добрий і дотепний, душевно щедрий, відважний лицар, готовий до самопожертви у двобої за честь і достоїнство коханої - такий колоритні, гарний герої А.С. Горгуля в лірико-драматичній версії Л. Жуховиикого «Остання жінка сеньйора Хуана».
В акторській природі А.С. Горгуля закладена підкорюючого й захоплюючого глядача правда життя на сцені. Він не грає свого героя, будь те доктор Мартин Садівників у п`єсі А. і П. Тур «Єдиний свідок» або Андрій Куп в «Солдатській удові» Н. Анкилова, а живе його життям, з`єднуючи воєдино з його долею своє власне життя й долю - такий чудесний сплав народжує на сцені ту правду, ту узнаваемость, що є плід вищої професійної акторської майстерності.
Міняючи характер і зовнішній вигляд, актор знайомить нас із такими різними персонажами, як паркетник Селищев в «Чия шинель, - товариші?» Б. Кривошия, пастор Мандерс в «Приведеннях» Г. Ибсена, професор Преображенський у булгаковському «Собачому серці»...
Був у творчій біографії А. С. Горгуля момент спокуси кіно. У фільмі Олексія Салтыкова «Князь Срібний» на Ленфильме в 1989 році він зіграв Василя Блаженного, а роком пізніше його затвердили на головну роль у фільмі «Житіє Олександра Невського» режисера Н. Кузнєцова на Свердловській кіностудії.
Фільми з наснагою дивилася вся країна. Однак Анатолій Сергійович себе до кіношної гільдії не зараховує. Він беззавітно відданий театру. «Гамлет» В. Шекспіра, «Синій птах» М. Метерлинка, чеховський «Дядько Ваня», - «Фома Хомич» Ф. Достоєвського, «Сер Фальстаф і виндзорские насмішниці» В. Шекспіра, «Невільниці» А. Островського, «Гравці» Н. Гоголя, «Капітанська дочка» А. Пушкіна, «Хитромудра закохана» Лопе де Вега - от лише неповний перелік спектаклів, у яких зіграв А.С. Горгуль після кіно.
Удалася акторові одна з нових його ролей у спектаклі «Акомпаніатор» по п`єсі А. Галина. Тут А.С. Горгуль зіграла Ізольда. Його Изольд - особистість, скоріше трагічна, чим комічна. Дивак-людина робить не відповідному його віку вчинки. У цьому навіженстві - бажання втекти від старості. А бігти^-те нікуди: він обманутий, скривджений, самотній. У цій ролі актор виходить на сцену, щоб здолати чужий біль, як свою. Роль Ізольда була висунута на здобуття премії ім. народного артиста СРСР М.А. Куликовского.
А.С. Горгуль продовжує грати на сцені драматичного театру, у Кубанському Державному університеті культури й мистецтва він веде курс по акторській майстерності на відділенні театральної режисури.
Професійна майстерність Л.С. Горгуля оцінена високо: і 1975 року він став заслуженим артистом РСФСР, в 1991 році - народним артистом Росії, в 1996 році лауреатом крайової премії ім. К. Россинского.
|
