Головін Олександр Павловичродился в п`ятницю 13 січня 1989 року в Чехії.
Батько - військовий льотчик у відставці, мама - домогосподарка й по сумісництву менеджер і прес-агент Олександра.
З дитячого років хотів стати актором.
З восьми років працював у модельному агентстві Слави Зайцева, де навчався хореографії й акторській майстерності.
Грав у мюзиклі «Норд-Ост» (роль - Саня Григор`єв). Знімався в музичних кліпах, тележурналі «Єралаш»
Інтернетом користується рідко.
З інтерв`ю для "Комосомольской правди":
"- Сашко, тобі всього 17 років, але досить богатый «послужний» список. Із чого все почалося?
- З модельного агентства Слави Зайцева. Мої батьки говорили, що для моделі я маленького росту, і повели на кастинг сестру. Я впросив, щоб взяли й мене - і мене прийняли! У модельному агентстві вчився хореографії, акторській майстерності, дефіле. Потім мене запросили в кліп Найка Борзова на пісню «Три слова». Це був мій перший знімальний досвід. Мені цікаві всі роботи, у яких я брав участь. От ще любов би яку-небудь зіграти, чи що..."
З інтерв`ю журналу «Відповідай» (березень 2007 рік):
- Ти знімався в «Єралаші», потім різко міняєш своє життя, береш відпустку в «Єралаші» й ідеш у мюзикл «Норд-Ост». Чого ж тобі на одному місце^-те не сиділося?
- А хто в 10-11 років у стані всидіти на одному місці? До того ж я все-таки мріяв і про театральну сцену. І вже, поївши творчості великою ложкою, був досить дорослим у розумінні того, що не можна стояти на одному місці. Треба рухатися далі зі спектаклю в спектакль, з фільму у фільм. Для мене тоді дуже важливим було, щоб мене не забули, як багатьох моїх ровесників. Адже скількох хлопчиськ, що вдало дебютували в кіно й на сцені, потім ніхто й не згадував. Мене така перспектива не влаштовувала. От і крутился. А про «Норд-Ост» тоді говорили як про новий російський суперпроект. От я й кинувся в це нове з головою. Досвіду поднабраться та й себе показати.
- До цього мюзиклу ти співав коли-небудь де-небудь?
- Більше скажу: я взагалі не припускав, що вмію співати, що в мене є голос і слух. Тоді це була хлоп`яча сміливість, що граничить із зухвалістю. Я прийшов туди навмання. А там хлопчиськи й дівчиська чи ледве не арії з опер співають не гірше Баскова. Потім я виявляюся в дитячій трупі мюзиклу... А ближче до прем`єри з`ясовується, що трохи перших спектаклів буду співати я. У підсумку я ввійшов в історію як перший виконавець ролі Сани Григор`єва в дитинстві в першому російському мюзиклі. Чим не привід для гордості? Дотепер уважаю, що це щасливий випадок. Плюс моя самовпевненість у кубі.
Потім був фільм «Сволоти», там ми працювали не по-детски. Хоча спочатку адже я до цього проекту серйозно не віднісся. Мені подзвонили з «Єралаша», попросили прийти на проби до нового фільму про пацанів. Приходжу, а мені говорять, що кіно буде про малолітніх зэков. Не напружуючись пройшов проби. І мене затвердили на роль Кота. Те^-те-отут^-те найстрашніше й почалося. Ми з іншими хлопчиськами-акторами відразу заявили, що всі трюки, крім самих складних, будемо виконувати самі. Не знали ж, на що йшли. Режисер говорить: «Добре, я вас за мову не тяг». І почалися три місяці навчання: екстремальний альпінізм, уміння звертатися з бойовою зброєю, загальна физподготовка. Через два тижні все тіло боліли й всі кості ломило. А через пару місяців ми цілком могли претендувати на звання маленьких таких Шварценеггеров. І лише коли «Сволоти» з`явилися в прокаті, стало зрозуміло, що мучались ми не даремно.
Я все-таки вважаю, що артист - це не тільки кіно, але й головним чином театр. Тому вже надходив у театральний вуз. Але не пройшов. Можливо, посидючості й часу на підготовку не вистачило. Зупинятися не збираюся. Буду надходити ще й ще. Не даремно ж я колись прийшов в акторське агентство. Не надійти на акторське відділення й не вивчитися на артиста для мене значить змінити своїй мрії.
Фанатки й шанувальниці - це одне. А дійсна любов - зовсім інше. Крім того, ми на зйомках працюємо іноді по 16 годин на день. Так що навіть на скороминущі романи часом немає ні часу, ні фізичних сил. Добираємося до подушки й... відразу спати.
|
