Годовиков Микола Львовичкто не знає "Петруху" з "Білого сонця в пустелі", але хто на самій справі знає справу Миколи Годовикова, злодія-рецидивіста з 8-літнім стажем?
Народився 1-го січня 1950 року в Ленінграді.
Дебютував у фільмі "Республіка ШКИД" в 1966 році. Потім зіграв червоноармійця в «Жені, Женечке й «катюші» й в одному з дублів ледь не загинув: запав, що зірвався з тичини під час інсценівки кулеметної черги, «прострелив» йому ногу.
Уперше "попався" Годовиков під час зйомок третього по рахунку фільму - "Біле сонце пустелі" (1970 р.). У студії з`явилися невідомі, які цікавилися, як знайти друга Петра. Коли вони пішли, була виявлена пропажа частини знімального встаткування. Петруху ж оселили в камеру попереднього висновку..
Після "Білого сонця пустелі" актор зіграв ще кілька ролей, але в епізодичних ролях. Потім служив в армії, женився, а в 1974 році в нього народилася дочка.
В 1977 році Годовиков ледь не загинув у бійці із сусідом по коммуналке, одержавши удар "трояндочкою". Наслідку цієї рани не дозволяли працювати, і в 1979 році він догодив у в`язницю по статті за дармоїдство. Свою роль зіграло в цьому випадку й неприязне відношення до Годовикову місцевого дільничного.
Звільнившись у березні 1980-го, він намагався не лізти нікому на очі, але друзі ледве не насильно привели на «Ленфильм». Режисер Отар Дугладзе запропонував Годовикову зіграти військового телефоніста. По сюжеті телефоніста вбивають. І знову Годовиков ледь не загинув на зйомках.
Тоді ж він познайомився зі своєю другою дружиною - Риммою, а в 89-м народився син Артем. Як і колись, він подрабатывал - вантажником на електрокарі, сторожем у вагоні-ресторані. Життя зайшло в глухий кут, я не знаходив виходу, хоч і намагалися. Микола ні від кого не чекав допомоги й не шукав її. Вирішив, що треба вилазити з бомжовских підвалів, а для цього потрібні були гроші. І цього разу Миколи взяли на місці злочину.
Черговий суд відбувся 1 травня 1991 року. Петруха одержав 2,5 роки. Свою третю по рахунку "ходку" він провів у Владимирській колонії строгого режиму для рецидивістів.
Вийшовши за ворота колонії, Годовиков виїхав у Москву, до майора Староверкину, потім у Санкт-Петербург. У Санкт-Петербурзі випадково познайомився зі своєю останньою дружиною Людмилою. Шукав телефон одного зі знайомих, і йому дали помилково її номер...
Людмила допомогла чоловіку влаштуватися в пітерський «Метрострой» маркшейдерським робітником. Тоді ж Годовиков повернувся до акторства - зіграв бездомного пса по кличці Головастий у спектаклі «Прощай, яр!» на пітерській сцені. В «Ментах» він зіграв бомжа, в «Агенті національної безпеки» - шахрая-завмага (по сюжеті згоряє разом зі своїм складом),а в серіалі «Російський спецназ» йому дісталася роль негативного персонажа.
Одружений, має дочка Марію (25 років) і сина Артема (11 років). Працює в пітерському "Метрострое", по суботах грає в театрі "На Софійської".
(За матеріалами статті Володимира Кожемякина "Тюремна одиссея червоноармійця Петрухи" )
|
