Бурляев Микола Петровичродился 3 серпня 1946 року в Москві.
Дідусь і бабуся - Людмила й Диомид Бурляевы - були акторами пересувних малороссийских театрів, під псевдонімом Филиповские виступали ще до революції. Дід був коміком, а бабуся - драматичною акторкою.
Ще підлітком, у віці 13 років, майбутній актор знявся в короткометражному фільмі «Хлопчик і голуб», над яким Андрій Кончаловский працював на навчальній студії. На престижному Міжнародному кінофестивалі у Венеції в 1962 році на конкурсі фільмів для дітей картина Кончаловского з Бурляевым у головній ролі завоювала «Бронзовий лев св. Марка». У фільмі «Хлопчик і голуб» знімався Владимир Шурупів, професійний актор, що привів Бурляева в Театр імені Моссовета. Головний режисер театру народний артист СРСР Ю. Завадский зайняв новачка в постановці «Ленінградський проспект» по п`єсі И. Штока. Головну роль неспокійної й доброї радянської людини Василя Павловича Забродіна в спектаклі грав знаменитий Микола Мордвинів, а Микола Бурляев по п`єсі був його онуком, 14-літнім Васею Забродіним. Юний артист зіграв з видатним майстром в 150 спектаклях.
Коли в 1966 році Микола Дмитрович помер, Бурляев пішов з театру.
В 1960 році Андрій Тарковский побачив Бурляева в тонстудии, де відбувався запис «Хлопчика й голублячи». Приблизно через тиждень подзвонив Андрій Кончаловский і запропонував прочитати розповідь Володимира Богомолова «Іван». А через ще тиждень подзвонили асистенти Андрія Тарковского й запропонували Миколі приїхати на Мосфильм, на проби. Юний актор був затверджений на головну роль у картині «Іваново дитинство» (1962). Месник, маленький розвідник, шарпак з убивчим металом у руці. Як і стрічка «Хлопчик і голуб», фільм «Іваново дитинство» був представлений на кінофестивалі у Венеції й одержав головний приз - «Золотий лев св. Марка».
Французький мислитель Жан-Поль Сартр писав про Івана, головного героя картини: «Маленька жертва знає, що їй потрібно: кров, помста. Дорога любові закрита для нього назавжди».
В 1964 році Микола Бурляев надійшов у Школу-студію імені Б.В. Щукина, відразу на 2-й курс акторського факультету. У дипломному спектаклі «Вовки й вівці», поставленому Євгенієм Симоновым, Бурляев грав Аполлона Мурзавецкого. Другим дипломом стала постановка п`єси «12 розгніваних чоловіків» Р. Роуза. Режисер - Микита Михалков, а Микола зіграв архітектора, головного із присяжних.
В 1966 році зіграв роль Бориски в завершальній новелі «Дзвін» кинофрески «Андрій Рубльов» режисера Андрія Тарковского. Фільм був «покладений на полицю» і вийшов на екрани тільки в 1988 році з іншою назвою - «Страсті по Андрію».
Також довго йшла до глядача картина «Перевірка на дорогах» («Операція "З Новим роком!"»), поставлена Олексієм Германом. Стрічка була закінчена в 1972 році й відразу була заборонена. Фільм був списаний у збиток («Ленфильм» компенсував державі повну вартість роботи). Тільки в 1985 році картина знайшла екран. Микола Бурляев зіграв епізодичну роль - согласившегося служити гітлерівцям молоденького військовополоненого.
В 1972 році зіграв роль Олексія Івановича в екранізації «Гравця».
З інтерв`ю режисера Олексія Баталова: «Для парубка така роль - майже непосильний вантаж. Але проте ми твердо вирішили, що Олексія Івановича буде грати його одноліток. Тому що найбільше не хочеться втратити у фільмі пристрасність і реальний присмак молодості, які існують у самому матеріалі, у Достоєвському».
В 1976 році Микола Бурляев закінчив режисерський факультет Вгика, дипломна робота - «Ванька-Каин» з «Пошехонской старовини» М.Е. Салтыкова-Щедрина. На ХХ111 Міжнародному кінофестивалі короткометражних фільмів в Оберхаузене «Ванька-Каин» був визнаний гідним премії за кращу екранізацію літературного твору.
В 1984 році зіграв роль кіномеханіка Сашка Нетужилина фільмі «Воєнно-польовий роман» Петра Тодоровского. Фільм був визнаний гідним десятків міжнародних нагород, а в Югославії Нетужилин Бурляева був визнаний кращою чоловічою роллю, а акторові було привласнене звання заслуженого артиста РСФСР.
В 1987 році Микола Бурляев завершує авторський фільм «Лермонтов», у якому виступив як сценарист, режисер і виконавець головної ролі. Робота над фільмом тривала 6 років, у зйомках було зайнято 5000 чоловік, брало участь 185 акторів. У фільмі використані малюнки й картини Лермонтова, звучать вірші поета в читанні самого постановника. Стрічка одержала негативну оцінку, а режисера обвинуватили в «націоналістичному екстремізмі». Фільм «Лермонтов» жодного разу не був показаний на Центральному телебаченні.
В 1989 році режисер Юрій Кара запросив Миколу Бурляева на роль Иешуа в екранізації булгаковського шедевра «Майстер і Маргарита». Натуру знімали в Ізраїлі. Опівночі в Труни Господня пройшла божественна літургія. Актор причастився й одержав благословення на зйомки від архієпископа Грецької Православної місії в Єрусалимі.
Режисерську роботу Микола Бурляев продовжив на «Беларусьфильме», поставивши в 1990 році картину «Всі спереду» по однойменному романі Василя Белова. Після цієї роботи виникло рішення: разом з Віктором Туровим й актором Володимиром Гостюхиным Микола Бурляев замислив відродити Слов`янську Ідею - у квітні 1992 року був організований кіноцентр «Російський фільм». Першим практичним діянням кіноцентра стало створення Міжнародного кінофестивалю слов`янських і православних народів «Золотий витязь». Було вирішено відкривати МКФ у день пам`яті рівноапостольних братів Кирила й Методія - 24 травня. Перший фестиваль у Москві зібрав 20 фільмів й 30 учасників - були представлені Росія, Бєларусь, Україна й по одній картині від Чехії й Словаччини.
Другий фестиваль проходив у югославському Новині-Саду - місті, що називають «сербськими Афінами». МКФ у Югославії зібрав уже 195 ігрових, документальних, анімаційних, студентських і відеофільмів. Девіз фестивалю - «За моральні, християнські ідеали.
В 2001 році Микола Бурляев став художнім керівником кіностудії «Батьківщина».
Народний артист Росії (1996);
Голова Міжнародного об`єднання кінематографістів слов`янських і православних народів (1997);
Президент Міжнародного кинофорума «Золотий витязь» (1992);
Лауреат премії Ленінського комсомолу (1976);
Член правління Союзу кінематографістів РФ, член Союзу письменників;
Лауреат Державної премії Югославії;
Академік Міжнародної слов`янської академії;
Президент Фонду культури козаків Росії.
Нагороджений орденами Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного й преподобного Сергия Радонежского.
|
