|
Біография
Піл Ньюман Paul Newman, Paul Leonard Newman Американський кіноактор, режисер, продюсер, якого називають одним зі стовпів Голливуда й власником самих знаменитих блакитних очей в історії кіно.
Народився 26 січня 1925 року в Кливленде, Огайо. Батько Артур Самуил Ньюман - єврей, мати Терезія Фецкова - словачка із села Пташине (нині Район Гуменне, Словаччина).
Служив на флоті, після війни успадкував від батька магазинчик спортивних товарів. Розпродавши майно, надійшов в 1947 році в Йельскую школу акторської майстерності. Виконав свої перші ролі в телесеріалах (c 1952 по 1958) і на Бродвее.
Перша велика кинороль Ньюмана - в історичному фільмі «Срібна чаша» (1954) - була зустрінута критиками в багнети, а сам актор згодом назвав цей фільм гіршим із всіх, знятих у п`ятидесяті роки. Визнання прийшло в 1956 році, коли він виконав роль боксера Роки Грациано у фільмі «Хтось на небесах любить мене». Багато хто порівнювали молодого актора з передчасно загиблим Джеймсом Дином.
Зйомки наступної картини за участю Ньюмана - «Довга печеня літо» - супроводжувалися романом з акторкою Джоан Вудвард, незадовго до цього выигравшей «Оскар» за кращу жіночу роль. Вони одружилися й з тих пор багато знімалися вдвох. Тим часом гра Ньюмана в «Боргом печені літі» була відзначена призом Канського кінофестивалю.
В 1958 році на екрани Америки виходить «Кішка на розпеченому даху», екранізація п`єси Теннессі Уильямса. За цей фільм актор і його партнерка - непереборна Элизабет Тейлор - були висунуті на «Оскар». Хоча не він виграв премію, Ньюману вдалося закріпити свій успіх у публіки, зігравши у фільмах «З тераси» й «Результат». Багато критиків відзначали, як вдало підбирав він свої ролі. Більшим успіхом користувалися й наступні роботи Ньюмана - у кримінальній драмі «Шахрай» і вестерні «Хад», за який він знову був номинирован на «Оскар».
В 1960-і роки Ньюман використав свій зоряний статус для ведення агітації за програму Демократичної партії, спрямовану на зм`якшення расових протиріч в Америці, і в результаті потрапив у скандально відомий список двадцяти особистих ворогів президента Никсона. У цей час він знімався трохи рідше, присвячуючи вільний час захопленню автогонками. В 1962 році він знову знявся в екранізації п`єси Теннессі Уильямса («Солодкоголосий птах юності»), а в 1966 році з успіхом зіграв в Альфреда Хичкока в «Зірваній завісі». Тоді ж поставив для своєї дружини фільм «Рэчел Рэчел», що приніс у його скарбничку нагород «Золотий глобус» за режисуру.
Зігравши в бойовику «Холоднокровний Люк» (1967), Ньюман заробив четверту номінацію на «Оскар». Два роки через він знявся разом з Робертом Редфордом у самому касовому вестерні в історії кіно - «Бутч Кэссиди й Санденс Кид». Через чотири роки він і Редфорд знову об`єднали зусилля, цього разу на зйомках фільму «Афера», що при врученні «Оскаров» порахували кращим фільмом року. Тоді ж актор заснував разом з Барброй Стрейзанд особливу студію, що була покликана відстоювати інтереси акторів, а не товстосумів.
Протягом наступних двох десятиліть Ньюман продовжував невтомно працювати. Середина 1970-х ознаменувалася для нього співробітництвом з режисером Джоном Х`юстоном. Після того, як наркотики віднесли життя його сина, Ньюман став активно займатися добродійністю, витративши на ці мети більше 200 мільйонів доларів. В 1986 році із шостої спроби виграв «Оскар» за кращу чоловічу роль (у фільмі Мартіна Скорсезе «Кольори грошей»). За рік до цього Американська академія кіномистецтва вже вручила йому почесну нагороду за видатні кинодостижения.
У червні 2008 року в Підлоги Ньюмена був диагностирован рак легені, а 26 вересня 2008 року він помер у своєму будинку в Уэстпорте, штат Коннектикут, на 84-м року життя. призи й нагороди1957 - Премія «Золотий глобус» за самий багатообіцяючий дебют
1958 - Приз Канського кінофестивалю за кращу чоловічу роль
1962 - Премія «BAFTA» за кращу чоловічу роль
1962 - Премія CEC (Іспанія)
1962 - 1-я премія «Лаври»
1962 - Приз Кінофестивалю в Мар дель Плата за кращу чоловічу роль
1964 - Премія «Генриетта» (у рамках премії «Золотий глобус»)
1964 - 1-я премія «Лаври»
1966 - Премія «Генриетта» (у рамках премії «Золотий глобус»)
1967 - 2-я премія «Лаври»
1967 - Премія журналу «Фотоплей»
1968 - Людина року за версією театрального суспільства «Hasty Pudding Theatricals» (США)
1968 - Премія кінокритиків Нью-Йорка (NYFCCA)
1968 - 1-я премія «Лаври»
1969 - Премія «Золотий глобус»
1970 - 1-я премія «Лаври»
1982 - Премія «Давид» за кращу чоловічу роль у закордонному кінематографі (Італія)
1984 - Премія імені Сесила Б. Де Милля (у рамках премії «Золотий глобус»)
1986 - Премія «Золоте яблуко»
1986 - Премія журналу «Нэшнл Борд ов Ревю» (США)
1987 - Премія «Оскар» за кращу чоловічу роль[2]
1994 - Премія кінокритиків Нью-Йорка (NYFCCA)
1995 - Срібна премія Берлінського кінофестивалю
1995 - Премія Національного суспільства кінокритиків (США)
2003 - Премія суспільства кінокритиків «Фенікс»
2005 - Премія «Эмми»
2006 - Премія «Золотий глобус»
2006 - Премія Гільдії кіноакторів США
|
