А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   И   Й   І   Ї   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ч   Ц   Ш   Щ   Ю   Я 

День народження
29.05.1953
Абдулов Олександр Гаврилович Aleksandr Abdulov Народився 29 травня 1953 року в місті Тобольську Тюменської області, у театральній родині. Батько - Абдулов Гаврило Данилович (1908-1980), був творцем і художнім керівником першого в Середній Азії російського драматичного театру в місті Фергані. Мати - Людмила Олександрівна, працювала в цьому ж театрі гримером.
Сашко був пізнім і третім сином у родині.
Акторська кар`єра Олександра почалася в п`ятирічному віці, коли він разом з батьком вийшов на сцену Ферганського драматичного театру в спектаклі «Кремлівські куранти».
Замолоду займався музикою й спортом. Професійно займаючись фехтуванням, був визнаний гідним звання майстра спорту СРСР. Після закінчення школи надійшов на факультет фізкультури Ферганського педінституту. Однак через рік здав іспити в ГИТИС і надійшов на курс И.М. Раєвського.
В 1974 році Марко Захаров запросив Олександра Абдулова в Театр імені Ленінського комсомолу (нині «Ленком») на головну роль лейтенанта Плужникова в спектаклі по повісті Бориса Васильєва «У списках не значився». За цю роль він був визнаний гідним премії «Театральна весна».
Самою значною своєю роллю в театрі актор уважає Олексія Івановича в театральній версії Марка Захарова по романі Ф.М. Достоєвського «Гравець» - спектаклі «Варвар й єретик». За цю роль Олександр Абдулов був визнаний гідним премії «Фонду К.С. Станіславського» й «Кришталевої Турандот», а також відзначений грамотою Міжнародного театрального фонду імені Євгенія Леонова.
Починаючи із середини 70-х років активно знімався в кіно. Широка популярність і популярність прийшли до актора після ролі Ведмедя в телефільмі Марка Захарова по знаменитій п`єсі Євгенія Шварца «Звичайне чудо» (1978).
Помітною подією у творчості стало співробітництво з кінорежисером Сергієм Соловйовим («Чорна троянда - емблема суму, червона троянда - емблема любові»; 1989), а також участь у фільмах свого вчителя Марка Захарова.
В 2000 році - режисерський дебют в ігровому кіно (раніше він зняв напівдокументальний фільм «Храм повинен залишитися храмом») - «Бременские музиканти й До» - мюзикл за мотивами відомої казки. Цей фільм став одним із самих дорогих проектів вітчизняного кіно. У процесі зйомок картини були використані найсучасніші технології й методи роботи. Сам автор зіграв у своєму фільмі Блазня, від імені якого ведеться оповідання. Інших персонажів грають самі популярні актори кіно - ціле сузір`я, еліта російського кінематографа. Був ведучим телепрограми "Природний добір" на каналі Рен-тв.

При його особистій участі був відроджений Московський міжнародний кінофестиваль, що Абдулов очолювала протягом декількох років. В 1993 році актор організував і дотепер очолює Театральну антрепризу, левина частка доходів від якої направляється на добродійність. Силами «Антрепризи Олександра Абдулова» і театру «Ленком» був відреставрований і переданий Російської Православної Церкви храм Різдва Богородиці в Подорожанах.

В 1986 році визнаний гідним звання «Заслужений артист РСФСР», в 1991 році - «Народний артист РСФСР».

Олександр Абдулов був одружений тричі.
Перша дружина - акторка Ирина Алфьорова (Абдулов удочерив її дочку Ксенію від першого шлюбу).
Друга (цивільна) дружина - Галина Лобанова, балерина й театральний менеджер.
Третя його дружина юрист - Юлія Милославська; 21 березня 2007 року в них народилася дочка Євгенія.

18 серпня 2007 року під час зйомок у Балаклаві під Севастополем, в Абдулова зненацька загострилася виразка шлунка. Актор був негайно доставлений у лікарню й прооперований. Через кілька днів його перевезли в Москву, а потім 3 вересня він відправився в Тель-Авів (Ізраїль) в онкологічну клініку "Ихилов" на консультацію. Там йому був поставлений діагноз - рак легенів четвертої стадії. Хвороба вразила й інші внутрішні органи - печінка, бруньки, підшлункову залозу. Ця стадія раку вважається невиліковною. Після курсу хіміотерапії ізраїльські лікарі відзначили в актора деякі поліпшення й він повернувся в Москву, де мав намір продовжити лікування.
У листопаді в Олександра Абдулова трапилося кілька серцевих приступів. Щораз із сильними болями в області серця актора доставляли в столичні клініки.

Востаннє на публіці Олександр Абдулов з`явився 13 грудня 2007 року, коли президент Росії Володимир Путін на врочистій церемонії в Кремлі вручив знаменитому акторові орден "За заслуги перед Батьківщиною" IV ступеня.
Незважаючи на важку хворобу, Олександр Гаврилович планував повернутися на сцену й уже на початку наступного року приступитися до репетицій в "Ленкоме". Він заявив, що в лютому 2008 року збирається зіграти Кочкарева в спектаклі "Одруження" заради своїх шанувальників. Але цим планам не призначено було збутися.

Олександр Абдулов пішов з життя в четвер 3 січня 2008 року в 7:20 ранки за московським часом у Центрі серцево-судинної хірургії імені Бакулева на 55-м року життя. Похорон актора відбулися 5 січня на Ваганьковском цвинтар Москви, ділянка № 2. театральні роботи* Лейтенант Плужников - «У списках не значився» (по Б. Васильєву),
* Хоакин - «Зірка й смерть Хоакина Мурьетты» (по П. Неруде),
* Фернандо Лопес і Людина театру - «"Юнона" і "Либонь"» А. Вознесенська й А. Рибникова,
* Микита - «Жорстокі ігри» А. Арбузова.
* Сиплий - «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського,
* Верховенский - «Диктатура совісті» М. Шатрова,
* Менахем - «Поминальна молитва» Г. Горина по Шолом-Алейхему,
* Трубецькой - «Школа для емігрантів» Д. Липскерова,
* Олексій Іванович - «Варвар й єретик» по Ф.М. Достоєвському,
* Кат - «Плач ката» по Ф. Дюрренматту й Ж. Аную,
* Макмэрфи - «Затьмарення» по Кену Кизи. призи й наградыкавалер ордена Пошани (1997).

Лауреат премії «Чайку» (ТВ-6, 1997)

Лауреат продюсерской премії «Золотий овна» - «Людині кінематографічного року» («Кинотавр», 1998).

Диплом за кращу чоловічу роль за фільм «Шизофренія» на V Всеросійському кінофестивалі «Виват, кіно Росії» (1997).

Приз за кращу чоловічу роль за фільм Эльдара Рязанова «Тихі вири» на фестивалі комедійних фільмів у Новгороді (2000).

Приз «Золота підкова» за режисуру фільму «Бременские музиканти й З» на фестивалі фільмів про любов у Будинку Ханжонкова (2001).

Приз «Мандрівник» Міжнародної асоціації фантастів у Санкт-Петербурзі.

Приз кращому виконавцеві головної ролі, фільм «Next», РТФ «Сполохи» в Архангельську (2002)

Приз кращому акторові телесеріалу, фільм «Next-2», КФ "Виват кіно Росії!" у Санкт-Петербурзі (2003)

Визнаний самим популярним вітчизняним актором серед росіян в 2002 році в результаті опитування, проведеного компанією «Гэллап Медиа» за замовленням журналу «7 днів».

Aleksandr Abdulov